Рід : лірика.
Жанр : інтимна лірика.
Мотив : любов, вірність, щирість почуттів.
Ідея : оспівування високого почуття кохання.
Тема : зображення гармонійного поєднання картин розкішної природи з почуттєвою тональністю – станом душі ліричного героя.
“Виклик” Старицький х Удожні засоби
Епітети : “ніч – місячна, зоряна”; “кохана – працею зморена”; “гай – чарівний”; ” осичина – струнка”, “небо – незміряне, всипане зорями”,”перли – ясні”, “роса – краплиста”, “роса – срібна”, “пригорну – щиро”, “розмова – тиха”
Порівняння : “ясно, хоч голки збирай…”, “гай – ніби променем всипаний”, “гріє, як жар”
Гіпербола : “і над панами я пан!”, “хвиля кохання”
Метафори : “гай…чи загадався, чи спить”, “листя жагою тремтить”, “небо… всипане зорями”, “роса грає”, “…злоба підслухала”, “нічка приспала всіх, соном окутала”
Художній паралелізм : “що то за Божа краса!”;
Зменшувано-пестливі форми : “моя рибонько”, ” ніженьки”, “до хатинньки”; “лебедонько”, “до серденька”, “нічка”
Метафоричні епітети: “вороги – знуджені працею”, “нам – окраденим долею…”.
“Виклик” Старицький ідейно-художній аналіз
Поезія ( або вірш) ” Виклик” належить до інтимно-пейзажного виду лірики, оскільки М. Старицький гармонійно поєднав картини розкішної природи (опис краси й загадковості української ночі) з почуттєвою тональністю – станом душі ліричного героя, закоханого і щирого.
Головна ідея твору поєднує оспівування високого почуття кохання і захоплення мальовничою нічною природою із соціально-громадянськими проблемами того часу, коли був написаний цей вірш.
Поезія має назву “Виклик” тому, що ліричний герой кличе свою кохану на побачення, запевняючи її в щирому коханні до неї, він кличе її, щоб побути з коханою наодинці і вдвох помилуватися красою нічної природи: “Вийди, коханая, працею зморена…”.
Вірш пронизаний почуттями чистого кохання. “Коханая”, “моя рибонько”, “вірная”, “лебедонько” – ці піднесено-ліричні звертання показують глибину любовних переживань, переповненість щастям. Стан особливої схвильованості передається емоційним вигуком “Господи!”, широким вживанням зменшувально-пестливих суфіксів: “рибонько”, “хвилиночку”,”ніженьки”, “серденько”.
Внутрішню і зовнішню красу закоханих підкреслено “Божою красою” природи: “небо незміряне всипане зорями…”, “гай чарівний, ніби променем всипаний…”.
Ліричний герой цієї поезії – закоханий юнак, ніжний, турботливий, відкритий. Краса, вірність, любов коханої – це найвища цінність у житті. І хоч закохані бідні, “працею зморені”, “окривджені долею”, проте ліричний герой має те, що не здобудеш ні за які гроші: кохання і щирість. І тому він почувається “паном над панами”.
Пейзаж, описаний у творі, не лише показує, що відбувається в душі ліричного героя, а й поглиблює, уточнює найтонші нюанси почуттів.
Жагою кохання сповнений ліричний герой: “…на стрункій і та високій осичині листя жагою тремтить”.
Если ответ по предмету Литература отсутствует или он оказался неправильным, то попробуй воспользоваться поиском других ответов во всей базе сайта.
Найти другие ответы